термінальний синій

І.

мене надить його неприборкана талія

термінальна синь його зімкнених губ

неонова шкіра що горить на русалії

і облазить як візьмеш до рук

його тóчені кисті із точними згинами

з вузлуватими пальцями

і капілярами

що поросли́ тоненькою сіткою

голубими стежками

і слідами за хмарами

від літаків

й позазéмних візитів

ІІ.

коли ціле місто лише прокидається

йому уже тісно

спекотно і брудно

і дихати важко

і він задихається

він робить це тихо

за чаєм на кухні

і так день у день

за важкими фіранками

а потім десь глибоко

десь під сорочкою

за сподіваннями і попід ребрами

щось невідоме

робить ще один оберт

тільки він гордий

він не зізнається

і не покаже свій хрест наболілий -

посвідку з раю і паспорт посланця

поки не вирвуться з нього по п'яні

розбурхані іскри й оголені промені

а потім він сам на балконі закурить

і скаже що жити йому тут недовго

що його старші були завжди проти

і скоро покличуть додому