Тернина

Немов метелик полум’яний,

на кущ тернини сонце сіло.

У твої очі синьо-тьмяні

дивлюсь натхненно і несміло.

Коли нас ніч розділить сонних,

серця заб’ються в нас окремо,

щербатий місяць снами томить,

чарує мертво і зелено.

Та не лякайся, моя люба,

спокійно тої жди хвилини,

коли коханням день окрилить,

коли весна на кущ тернини

метелик сонця знов пришпилить.

29 березня 1935