“Ти дуже гарна, але я з тобою”

Ти дуже гарна, але я з тобою

В ліс не піду, де пахне тінь хмільна,

Де чорт під папороттю голубою

На нас чекає з чаркою вина.

Питво і перевтілення химерне

Чекає там звабливе і страшне:

Боюсь, що біс мене в коня оберне,

Дух амазонки в тебе зажене.

Боюсь, що я іржатиму від щастя,

Як по мені ковзне жіноча плоть,

Боюсь, що скинути сідла не вдасться,

Не вдасться зсунути з очей оброть.

Та в цього світу дивній круговерті

Моя істота вже конем була…

То ж клич мене на мох! Неначе смерті,

Боюсь і прагну я твого сідла.

***