ти казав, між нами щось неписане

ти казав, між нами щось неписане,

а я писала сонями рядків

виводячи усе, що нами сховане,

між ребер, від злих язиків.

думки несповнені любові ,

ніяких теплих почуттів,

ніяких «закіпання крові»

все так було, як ти хотів.

мені не залишалось вибору ,

як місця у твоєму серці …

і я приходила до тебе знову,

щоб прокидатись в тебе на руці.

а ти повторював , що я пуста,

і не шукав сенс у мені.

любив коли мої вуста

здригались від твОго імені.

писав, що кохаєш іншу

і вона в твому серці назавжди,

та ти слухав зі мною тишу

і у ліжку тремтів «зажди».

я, мабуть, твоя нова колишня

котра без тебе не може писати вірші.

я хочу твого захоплення,

а ти як завжди просиш тиші…

автор:

Єлизавета Замана