Ти холодними пальцями водиш по склу...

ти холодними пальцями водиш по склу,

все малюєш мої селуети...

і вустами своїми розносиш луну,

як старі почорнілі касети.

ти незграбно танцюєш старі менуети,

після тихо читаєш вірші.

а у шафі твоїй проживають скелети,

хоч й дерева зелені в душі...