Ти марення мого божевілля,

Ти марення мого божевілля,

Ти сновидіння безсонного дня.

Ця радість посипана сіллю,

Що впала на його дно.

А час божевілля минає,

Зникає з очей пелена.

Всередину крила вертає,

Збудована з-заду стіна.

Ти сон безсонної ночі,

Ти марево шаленого дня.

Відкриваються здивовано очі...

Сон розвіявся і вже Тебе нема.

А може і не було, лиш видіння,

В пустелі спраглої мене.

Шукала воду, а знайшла прозріння,

Що божевілля, те швидко промине...