Ти мене не почув, і тому вже давно загубив

Ти мене не почув, і тому вже давно загубив,

Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш.

Я хотіла навчити тебе звикати до див,

А потрібно було – до життя, де мене немає.

І я знаю, про що сказав і про що змовчав,

І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо.

“Ви щасливі!” – читатимуть інші у нас в очах,

“Ви нещасні” – шептатиме серце разом з надіями.

Пригадаю, як погляд один так змінив мене…

А ти думав, завжди я натхненна лише весною?

Відчуваю, думку про тебе хтось прожене –

Наші долі сплітаються, але не між собою.

19 травня 2013