Ти мов думка у вісні

Я ненавижу день

Я закохалася у ніч

А ти є дурень

Прошу з віч

Та зникни вже,

Коли лягаю

Прошу тебе,

Навіть благаю.

Твоє ім”я вже повторяю,

Коли я ніжно засинаю.

Твої парфуми, сигаретний дим

І що робити мені з цим

Ти наче поряд, обіймаєш,

Так міцно, міцно пригортаєш,

А я аж млію від тепла,

Мабуть усе в мені згорить до тла

Уже й не вертиться Земля

Тай більш не тут душа моя,

А серце, та про нього я мовчу

Тою любов”ю зупиню

Така пульсація жива

Хоч і життя в мені нема

Бо я мов вітер від тепер,

Повір люблю, ще до тепер

І що мені тепер прикажеш,

Якщо ти й серцю не накажеш.

Якщо я друже не твоя

Ну що додати? Й не своя….