Ти — моя доля, Андрію

Ти — мов дорога крізь війну і тишу,

Де серце б’ється замість барабанів.

Я у твоїх очах побачила обличчя

Тієї долі, що несе і рани, й радість.

Ти йдеш, і вітер гасить крок за кроком,

Та світло з тебе сиплеться, як з неба.

Моя молитва — тихо й ненароком —

Торкнутись серця твого, хоч на потребу.

У кожнім дні, де пахне порох, втрати,

Ти залишаєш тінь тепла й надії.

Якби я змогла долю обирати —

Я б знов обрала очі твої, світлі, Андрію.