Ти - моя тривога

О, як хотілося потонути у глибині твоїх очей,

Спинити мить, забути все на світі,

Відчути рай терпких ночей,

І від кохання цього до безпам'ятства сп'яніти.

Та, дякуючи Богу, зрозуміла я:

Не варто разом цей нектар нам пити,

Бо доля це її, а не моя.

Мені ж потрібно просто жити і любити.

Радіти радощам твоїм і перемогам,

Молити в Бога тобі щастя кожну мить.

Я дякую тобі, що ти – моя тривога,

Й заради цього я кажу: на світі варто жить!

***