Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю

ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю.

ти десь блукаєш між моїм і не моїм…

і що робити я давним-давно не знаю,

в зимовім серці – літні грози й грім.

мені б хотілося тебе кохати,але ти

вже не один у серденьку та горі свому

і вже не боляче, а хочеться втікти,

та я біжу поколу біля твого дому.

мені би десь напитись глікодину,

щоб я у глюках бачила тебе одного.

та біль ламає мене просто як людину

і робить ями ,там де є дорога.

я заспокоюсь і втечу від всіх в астрал

і там блукатиму з потворами своїми.

лиш моє серце ти давно украв,

воно лежить десь в тебе під дверима….

бо воно не потрібне тобі…