Ти навчив мене кохати

Ти навчив мене кохати,

Ти викликаєш дивні почуття

Поки змушували всі страждати,

Ти дав мені нове життя

Ти – дивний світ,в який я поринаю,

Забувши все і назавжди.

І твої очі,які я так кохаю

Шептатимуть мені: “Не йди”.

І їх тепло,що грітиме мене,

І ледь помітні сльози при прощанні.

Кожну мить я пам’ятатиму тебе

І буду цілувати,як востаннє.

Мені дарують щастя мить

Твої слова,твій голос,твої очі.

З тобою забуваю,що болить,

З тобою все життя я бути хочу.

В наступний раз,тебе я обійнявши,

Скажу собі: “Тепер не відпущу”.

І навіть сотні раз страждавши,

Собі пообіцяю,що прощу.

Бо блищої людини я не маю,

Бо кращого,ніж ти вже не знайти.

Я зрозуміла,як тебе кохаю

І сенс життя мого це – ти.

Ти змусив мене повірити в взаємність,

Що відчуваю я – те саме й ти.

І для мене знати це – приємність,

Яку нічим не замінити.

Подібного ніколи я не відчувала,

Лиш обманути я себе змогла.

Весь час цей,думаючи,

що кохала,Все серце своє віддала.

Лише тому,із ким гадала,

Я проведу усе життя.

Й до кого ніби відчувала

Ті самі щирі почуття.

Та лиш тобі відкрила свою душу,

Лише від тебе сльози щастя ллю.

І відчуваю,що сказати мушу,

Як сильно я тебе люблю.

Як сильно хочу обійняти,

Цим висловити почуття.

Не хочу більше відпускати,

Віддам за тебе я життя.

І я щаслива,що знайшла таку людину,

Що зрозуміє мене і не осудить,

Що любить від одну єдину

Й вона його всім серцем любить.

Очей,тепліших за твої не знаю,

Як зачарована дивлюсь у них.

І потрапляю я у світ безкраїй,

У відчуттів світ неземних.

Я бачу в них обрій своїх мрій

І виникає дивне почуття.

Заради тебе,любий мій

Віддам я все своє життя.

(с) Мілена