“Ти оживаєш у мені”

By Дмитро Павличко

Ти оживаєш у мені

як голос весни

в деревині

я не можу тебе забути

як не може забути дерево

вкритися листям

коли ти відлітаєш

я махаю багряними крилами

щоб за тобою злетіти

але коріння моє міцніше

за мої крила

вони відкриваються

летять за тобою

без мене

болять мені

рани любові

рани нездійсненного польоту

та з них виростають

нові пагони

нові брості

і голос весни

в моїм серці

гучніше лунає.

***