Ти побач – в сонцем тканих лугах,

Ти побач – в сонцем тканих лугах,

на охристо-бузковім убранні,

запеклись, як на наших вустах,

не промовлені вголос зізнання.

Ти повір, поміж диких стежин,

що стихають в тунелях зелених,

тихо скаже, що ти не один

співний голос струмка замість мене.

Ти відчуй… В нерозкритих бруньках,

що торкнуться обличчя бентежно,

зачаїлася ніжність хистка,

про яку мовчимо обережно.

Ти почуй!.. Між забутих шляхів,

що припали безлюддям й туманом,

плаче вивільги журний наспів

про сполохане наше кохання.

3.08.15