Ти полюбив не ту

Чого ти її брехливу полюбив?

Бо вона красива? Бо грудаста?

А те, що читає по складах —

це, по-твоєму, щирість, не нещастя?

Ти взяв не серце, а вітрину,

де глянець замінив душу.

Вона навчилась грати — я мовчати.

Та мовчання іноді сильніше за всю зброю світу.

Коли вона ллє сльози —

то змиває не біль, а грим.

А я стою без прикрас, без гриму,

але справжня, і мені не соромно за себе.

Ти колись зрозумієш,

що тепло не в тілі, а в правді.

І я не проситиму вибачення за те,

що не схожа на неї.