ти постав переді мною

ти постав переді мною

зроблений із каміння, покритий шаром золота

я не каменяр, я не маю спасіння

у цій битві слабких сердець і розуму

люди живуть коротко, іноді лишаються лиш відбитком душі на пересічних стінах

я не знаю, що ти такого зробив в минулому, але в цьому житті трясуться у мене коліна

трясуться вулиці, пересипають людей догори дригом по різних містах і просторах

можливо колись ще побачимось, ще колись, під час Ноєвих повеней