Ти повинна забрати з собою свої моря

Ти повинна забрати з собою свої моря.

Забрати алеї, пейзажі, романи, арії,

Поміж сторінок просушити бутони троянд,

Потлумити вітер крізь гумно своєї пам’яті.

Забрати з собою сирени та гул літаків,

Прошите ракетами небо і землю з осколками,

Просіяти мову й забрати ту дюжину слів,

Які постають із попелу й ран надгробками.

Зібгати поезію болю без ритму і рим,

Жахливе відлуння крику з перонів вокзалу.

Набити у чорну валізу холодний дим

І погляди мертвих, убитих, що там зостались.

Ти повинна усе зберегти та придбати квиток

До безпечного міста і там розказати іншим,

І голос твій вірно промовить, як мовить пророк:

Обчислено, зважено — царство твоє закінчилось.

27.11.2024