* * *

Ти розквітала в вранішньому сонці

Під листям яблуні в старім саду,

Травою бігла в клітчастій сорочці,

Рвучи проміння. Чути за версту

Вселий сміх, що котиться ярами,

І я, почувши, рину стрімголов

Тебе побачить чимскоріш. Я знаю,

Я відчуваю: в нас з тобою кров,

Однакова тече... здається часом,

Що вже віддавна бачились не раз,

Що ми колись вже відшукали щастя...

То, чом би зараз, поки не погас

Огонь в очах, нам не з'єднати руки,

Чому би поруч нам не крокувать?

Без тебе серце рветься від розпуки,

Ми, наче небо і озерна гладь,

Ми - відображення душі одної...

І я біжу, я пагорбами мчу,

Щоб попрощатися навік з журбою,

Тебе побачивши здалека, зву...

І... все кудись поділося, пропало,

Знов грає дощ по шибі, з підвіконь

Стікають сльози, листя вітром рвало...

Жаль, що це всього лише був сон.

03.10.2019