Ти розмалював мене червоними фарбами,

Ти розмалював мене червоними фарбами,

Але в ролі художника ти не дотягуєш планку.

Твої фарби — кров , яку ти наносиш пальцями,

Виводиш моє ім'я лезом і зливаєш її в філіжанку.

Твої фарби — це кров другого сорту, яка пахне мальвами,

Мої — кров першого сорту, з запахом вишневого ранку.

Ти не Мікеланджело, тож тобі доведеться просити пробачення,

Молячись вночі переді мною на колінах, до самого світанку...

Не занадто пафосно? Бо я вважаю що пафосом тут і не пахне.

Тут пахне дурними мальвами і п'янким вишневим ранком.