ти сидітимеш теплими літніми вечорами

ти сидітимеш теплими літніми вечорами

на балконах у рідно-чужих містах,

стаючи елементом пейзажу поміж дворами,

і ховаючи у легенях самотній страх.

будеш жаліти про несказане й нездійсненне.

про загублене, сховане, вкрадене й непочуте,

бо думки у твоїй голові - це щось грішне, і щось священне.

це сторінки, яких не спалити, й не перегорнути.

ти блукатимеш вулицями разом з дощем і зливою

будеш шукати там когось знайомого і забутого

хто робив тебе такою ж нещасною, як і щасливою

ти шукатимеш себе й собі несказано-непочутого.