Ти спитала

Що відчуваю, дивлячись на тебе?

Заплющуючи очі перед сном,

немов і очі застелити треба

рядном.

Я згадую твоє обличчя в мить жалю

і в образі твоєїх мерехкотінь

читаю бісиків та іскор тебе всю

палахкотінь.

І бачу пристрасть, що йде аж через край,

немов помадою солодкою, червоною

і топлюся у ній, немов в Дунай

холодною.

Спогляну міцність у твоїх очах,

що каменем немов огріє по обличчю

та чуєш доторк на своїх міцних плечах

мов притчу.

Палахкотить кохання у твоїх зіницях,

я знаю, воно там, воно живе

і як метелика, бо там іскриться

несе.

Я можу вічність описати у віршах

і те, що бачу, те, що чую

та тільки лиш в твоїх очах

ночую.