Ти стоїш за моїми плечима

Ти стояв за моїми плечима, весь промоклий від тонни брехні,

Малював все на віях долю, позолочену у багні,

Витирав увесь бруд історій у гарячий погляд мій,

Малював між нами коло, що черпало лиш подих твій.

Забував про рятунку скриню, загинав пальці на руці,

Обіцяв вкотре: “Не покину”, через хвилю вривав кінці,

І лиш місяць сміявся з тебе, і з полону твоїх думок,

Говорив ти лиш сам до себе та втікав далі, ще лиш крок…

Пам’ятаєш, хотіли щастя, забували про білий світ,

А що зараз у нас, нещастя? Чи нестримність твого “Привіт”?

Я щодень рахувала хвилини, ти ж все гордощі виливав,

Я чекала тебе щоднини, ти ж бо брехнів все додавав,

А тепер я стою у полі, в кольорових казкових снах

І черпаю води із моря, моря кривди і нових розплат,

Ти ж стоїш за моїми плечима, гордо дивишся на цей світ,

Що з тобою?Розвій цю днину, підійди або ж йди навік!

26.09.2013