Ти у мені так гірко відболіла

Ти у мені так гірко відболіла

і восени осипалась дощем.

Розбила листя, щастя розгромила:

залишилися ненависть і щем.

І день, і ніч,

і пліч-о-пліч,

і наша зустріч – це всього лиш кітч.

Вела мене не знаючи куди,

а я ішов, чекавши нових сходів,

а сонце все пручалося. І ти

давно відчула смак і лик свободи.

І наше «ми» було лиш «я» і «ти»,

і купа суєти,

і самоти.

То засвіти ти сонцем, засвіти

на всі світи, на зморені просвітки.

Я бачитиму снів наших сліди

і знатиму, що світло твоє звідти.

Ти щастя стороною обійшла,

серце взяла

й пішла.