ти у пам'яті

ти у пам'яті,

у її глибинному шарі,

де пливуть у повітрі повільні предвічні кити,

де маленький шаман креслить власне ім'я на золі

і знімає із шиї кулон з голубої емалі.

а на ньому - вода,

перші хвилі, що мили цей світ,

і очниці богів - невсипущі і змучені кратери.

а ти дивишся так, наче буря тобою роз'ятрена

і розкрились моря, і усе, що втонуло у них

ти у пам'яті -

сірий дух на гірському хребті,

непохитно сидиш, охопивши коліна руками,

твої зуби гостріші стають із роками, а, може, й віками,

під важкими повіками плавиться стомлена ртуть.

тільки я вже люблю!

і запізно мене одмовляти,

мені байдуже, з ким ти ділиш довгий сьогоднішній день,

і однаково, з ким на світанку прокинешся завтра,

бо для тебе моя ненаписана пісня пісень.

ти у пам'яті -

то лучина, що впала в осот,

то метелик нічний, у зів’ялих тюльпанах закритий,

твоє світить лице - так, що можна у ньому згоріти, -

і принаджує дим, як його випускає твій рот.

в мене янгол і паж, і щоранку у домі світа,

й кожен красень питає, чиє пасмо лежить у конверті.

тільки час не лікує, а слова полишились нестерті

і болять у листах, які ти так і не прочитав.