Ти все повертаєш

Ти все повертаєш знову і знов,

Шкода - зупиняє віра в любов.

Та крил не дає вже, тільки ламає,

Й не чути тепла того, як обіймає.

Пусті лиш слова, ніби все зрозумів,

Ти кажеш: "Даремно, наш вогник зітлів!"

Сидиш наодинці, в душі порожнеча

Між серцем і розумом знов ворожнеча.

Бо розум кричить вже, він просто благає:

"Вона ж знов себе на шматочки зламає!"

Але що казати? Й сама добре знаєш...

І зрештою знову йому пробачаєш.