Ти взя̀ла все, що найдорожче

Ти взя̀ла все, що найдорожче,

Що найцінніше і близьке.

Ти зникла тінню серед ночі,

Тільки забула про одне.

Неначе звір, що під прицілом,

Ховалась ти усе життя.

Для тебе все буденно й сіро,

Все в прірву, все без каяття.

Ти зрадила себе, кохану,

Що там казати про людей.

Наївну, вигідну, жадану.

Усіх в’явивши за гостей.

Згадаєш ти мене уранці,

Мою турботу й доброту,

Ті дві дороги різних станцій,

Що не зійшлися у одну.