Ти згадаєш

Усі лани покохаєш

І сине небо ти згадаєш,

Коли у серці стрягне куля,

Коли відмовчиться зозуля.

Згадаєш друзів й ворогів,

Буйні хвилі всіх морів,

Поля, родючії ґрунти...

Кохання не забудеш ти.

Як сонце вигріва Дунай

І сіда за небо край,

Як гучний вітер бив у очі

Й стогнали дні робочі.

І поки тобі ще байдуже,

Запам'ятай, мій милий друже:

Усі лани ти пригадаєш

Та й синє небо покохаєш.