Ти ж таки поет

Не сковуй риму! Ти ж таки поет.

Скасуй для неї всі кордони!

Нехай вона й – невільний силует,

але ж в тобі вона бездонна.

Не дай украсти цензору красу

твоєї рими- матері твоєї!

Ти подаруй словам загострену косу

нехай та стне із цензора ідеї!

Або ковтни ти критику їдку.

Нехай і критик трохи погордує.

Не впутуйся в буденщину бридку.

Крізь бруду бруд нехай собі панує!

І скільки цензорів і критиків мине,

та ти тримай в залізній хватці слово,

якщо віддаш поезії себе-

вона тобі підкориться безмовно!