“Ти живеш у далекому білому місті”

Ти живеш у далекому білому місті,

на високому поверсі,

твій будинок примітний :

там неоновий напис холодним світлом

видніється вдень чіткими літерами з газети,

вночі — криштальниками солі з Чумацького Шляху.

Чи ти бачиш мене ?

Я хоч і живу у низенькій хаті

—  притисненій небом

і вічністю до землі —

та є ж і у ній віконце,

що світиться вдень і вночі

невигасаючим світлом.

Коли ми одночасно звертаємо погляди

одне на одного,

то птахи, що сидять на дереві

між нами — павичі :

з лівого боку — пава,

з правого боку — павич.