Ти знаєш, мені часом сниться небо!

Ти знаєш, мені часом сниться небо!

Прошите чебрецем і запахом трави

Нескошеної, сонцем перегрітої.

Суниці. Смак джерельної води.

Ти знаєш, закриваю очі й знову чую

Спів ластівок. В повітрі жар горить –

Липнева спека. Моя пам’ять не забула,

Як прохолода лісу в тінь манить.

А часом – враз рясним дощем укриє землю.

БосОніж по калюжах. Хай гримить!

Веселку перекине різнобарвну,

Та щастям наповняє кожну мить.

А потім свіжою напоїть ранок

Росою спраглу землю до країв.

І новий день що крадеться зі сходу

Розбудить її співом солов’їв.

Так невблаганно роки плин життя змінили…

Я маю все, здавалось би, що треба.

Та часом, прокидаюся зі сну з надією,

Що я колись таки побачу знову те –

з дитинства небо!..