Ти знаєш, я боюсь казати

Ти знаєш, я боюсь казати

Як коле в серці і душі

Я можу ніч лежать, не спати

Писать тобі свої вірші

Ти знаєш, страшно в світі жити

Із розумінням, що ти сам

Не кожен зможе полюбити

Без фальшу, пафосу і ран

Ти знаєш, я такий простий

Що навіть сам цього боюся

В житті людей, туман густий

І я як всі у нім гублюся

Ти знаєш, як буває сум

Закине душу в темні стіни

І ти стоїш, по тілу струм

А навкруги одні руїни

Ти знаєш, все як дивний сон

Лежиш і хочеш, щоб збудили

Але такий міцний полон

Що краще б в сні живим убили

Ти знаєш, світ як аритмія

І він ганяє нас, мов кров

В житті завжди живе надія

Що кращі ліки - це любов...