Ти

Мені так ніжно й любо стало,

коли тремтиш ти від вітрів,

як наче сонце що у липах шелестить пронизавши листками кроки. 

Ти снігом падала на груди, 

вогнем ти душу зігрівала, 

ти просто ніжила мене теплом своїм

і поцілунками своїми обіцяла припасти до грудей моїх не раз. 

Ти просто та, ти просто мрія,

ти все що треба у житті. 

Як повітря якого у вакуумі немає. 

Як кров у венах що біжить. 

Мене нема, нема, нема.

А ти все є і є. 

Як галактики й зірки.

Як моря та океани. 

Як пелюстки троянд в обіймах зими. 

У простоті річок і озер й у твоїй красі неземній.