«Тихенько річка котить хвилі чисті»

Тихенько річка котить хвилі чисті,

Так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесь

Сверщок, що впутавсь у зів’ялім листі,

Що і самому розплистись в ній хочесь.

Тихенько зорі моргають іскристі…

Зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесь

В хрустальних водах; голії, безлисті

Нависли лози, їм заснути хочесь.

На дні перловім щука спить спокійно,

Ліниво зіви шевелить кроваві,

І рак з нори виповзує повільно.

І в серці людськім зорі золотаві

Мигтять, та щука лютая дрімає,

І заздрість острі щипці виставляє.

1881