Тихе місце (141)

На кладовищі, між могил,

у свіжій ямі, на землі.

Хрестами всіяно де схил,

між давніх склепів у імлі.

Лежав і був, мов не живим,

серед скелетів сотні.

Покинив ролі, став новим,

місця й хати висотні.

Хоч серце билося ще там,

десь в грудях за кістками.

Заборонив своїм устам,

балакати з квітками.

Не відчував тепла до світу,

і холод став рідніший люду.

Сховав у ямі душу світлу,

віддав себе в обійми бруду.

Лишився сам в чужій могилі,

поставив крапку на житті.

Привласнив небо, моря хвилі,

зарив себе у забутті.

Скелети не багатослівні,

багато слухають, без шуму.

Проходять дні, години дивні,

на кладовищі мало суму..