Тілько-м родилась

Тілько-м родилась, злая недоля

Стала, сказала без жалю:

“Будеш тужити, серце в’ялити,

тебе я тим благословлю!”

З тої години щастя уплило,

І слід недоля замела,

Звалився камінь тяжкий на груди,

На серце туге залягла.

Де ступнем ступлю, тернина коле,

Кров обкипає на ногах;

Де оком гляну, сумно та темно,

Ніби намітка на очах.

Не світить місяць, не гріє сонце,

Чорніє небо, як земля;

І, як в склепінні межи вмерлити,

Межи живими ходжу я.

Знущайся, доле, не жалуй сили!..

До каплі кров мою іспий!

І від людей забите тіло

Землею темною накрий!