Тим літом у Трахтемирові

На світанку приходила бабця Улита,

Приносила спілих грушок полумисок,

Казала: “На, поїж за мого синочка!”

А син її не повернувся з далекої-далекої

І дуже страшної війни.

Тим літом провадилися розкопки

Скіфського Трахтемирівського городища.

Поблизу ж Переяслава

Вже другий місяць знімався фільм “Звільнення”.

Літаки налітали на переправу,

Палили зенітки,

І все було неприродно,

Як у кіно.

Тільки бабця Улита,

Зачувши з садка ті вибухи,

Ховалася в погріб, трусилася,

Казала: “О господи!”

А молодь сміялася над бабою Улитою,

Мовчав тільки другий її чоловік,

Інвалід дід Лукаш,—

Єдиний мужчина на весь Трахтемирів,—

І мені, може, теж було б смішно, коли б —

Коли б так не хотілося

Плакати.