Тиша

Тихо, тихо

Послухай, як дихає

Невагомість

Ночі

Серця,

Мови,

Її любові,

Спекотний гін.

Як тихий шепіт,

Мов літній легіт,

Зриває листя

Зорі,

Зойки,

І там колихає,

Коли кохає

Твій місяцем

Вилитий силует.

Дописує подих,

І втоплює погляд

У відблиски віддихів,

Заводь очей.

Світанок здимає

Фіранку біляву

І стягує сонце

Мереживо слів.

І ти прокидаєшся

Серцем оголена,

Щастям напоєна,

І обеззброєна,

Вдихаючи тишу

Розвіяних снів.

Гладь.

19.08.2023