Тмуторокань

До нас, в таку далеку тмуторокань,

Давно вже не зазирав поштар. Не через втому

Чи зайнятість. У нас немає нарікань:

Ніхто нам не пише на нашу адресу і номер.

В довіднику ми прописані, поглянь,

дрібним шрифтом, кілька слів в останньому томі!

Наші імена все рідше випадають на спомин,

Все менше посилань

На наші здобутки та відкриті закони.

І в тому

Є своя неминучість і логіка. Командора важка длань

Притисла нас до землі. Розчавила мов виноградні грона

В чавилі. А потім ще й до цих всіх старань

Час з нас велетнів-брил витесав гномів!

Ми мов ведмеді, розбуджені у передвесняну рань -

Злі і голодні. Розгублені. Напівсвідомі.

Ми стали менше задавати собі вголос питань -

Відповіді бо ж нам майже завше відомі,

І в тім веселого мало. І куди не стань -

Ми все далі і далі від дому.

Хоч тепер мало куди визираємо з мешкань.

Мов старі черепахи. Мажордоми

Занедбаних королівств. Вервиця сну і чекань –

наша буденність. І як літургія Хризостома

Тепер звучить нам відлуння давноминулих кохань.

Вовтузимось, вмощуємось в нішах,

Лаштуємо гнізда. Не до небес: вони – чорна хлань!

Правда з роками мало чим втішить,

Правда з роками стає все гіркіша:

Ми - учасники численних повстань,

Що зазнали поразки. І в кайданах та пішо

Подались у вигнання і заслання. І зі всіх надбань

У нас був хіба зойк: «Господи! Якого біса?!»

Ми в катах своїх пізнали мучителів собак і кішок

Зі свого дитинства! Коли кожен хоч трішки

був як Муромець, Завіша

і Шарлемань,

І знемагав у пошуках Граалю!

А в них - накопичена отрута усмішок,

І душ прогнилих твань!

І вони й досі не награлись

З людьми як з ляльками! Це їх веселе полювання!

Та наша Мішна

Каже, що таким треба протистояти до останнього,

Бо інакше світ чекає пітьма кромішня.

То ж благослови нас, Господи, грішних,

Щоб ми увійшли в пам’ять хорошими оповіданнями -

Хай навіть ми тепер лиш гончарні вироби з Опішні.

*тмуторокань – древньоукраїнське місто на місці сучасної Керчі, попередньо грецька, хозарська колонія, назва від хозарської назви Тумен-Тархан, географічно не було в єдиному, монолітному лоні Руси; літературно- віддалене місце.

*Командор – кам’яна статуя шляхтича, яка приходить на зустріч у відповідь на зухвале запрошення і потиск руки якої призводить до загибелі зухвальця Дона Хуана.

*Хризостом – Іоан Золотоуст, патріарх Константинопольський. Святий. Видатний промовець. Церква досі зазвичай користається літургією, складену ним.

* Муромець, Завіша і Шарлемань – Ілля Муромець -богатир часів Руси, національний герой України, Завіша Чарни – лицар, довірена особа короля Ягайли, національний герой Польщі та Карл Великий, король франків, національний герой Франції, Німеччини.

* Грааль – легендарна чаша Христа, якою Він причащав в часі Тайної Вечері. Визначний артефакт середньовічних легенд та епосів. 

* Мішна - збірка усної традиції Тори. літературно - звід законів, правил.

*Опішня - містечко, центр гончарної справи в Україні