“То фортеця чи ожеред”

То фортеця чи ожеред

Із грудневих лугів прогляда?

А довкола сухий очерет,

Наче там залягла орда.

Наче стріли стирчать увись:

В кожну зірку туга стріла.

До болотних купин придивись

Це шоломи хова імла…

Та не вічне під зорями зло,

Хоч у нього прадавній стаж:

Щось нове від зірок прийшло —

Переліплює весь пейзаж.

Я стою — ні назад, ні вперед,

Закружляли сніжинки вгорі..

А в лугах дудонить очерет,

Мов до кола зійшлись дударі.

Вторить кожному дударю

Срібним дзвоном промерзле гілля —

І по дудочці на зорю

Видає небесам Земля.

16.02.1974