то стишується то ні

то стишується то ні.

западають клавіші під дією гравітації.

голос устрягає в жорна мовчання

ніби птах у двигун літака

спричиняючи обопільне падіння.

можна згодом шукати

лише сліди звукової хвилі

у розпуклих мурашниках

у зів’ялих течіях.

вони лежать не як повнокровна пісня

а як туга за нею,

як затінена тінню тінь.

на горобині вона червона.

тужава як шкірка що криє м’якуш.

її скльовує інший птах.

голодний, іще живий.

усе повторюється

лишаючись неповторним.

18.10.25