Тобі треба діти?

О, навіщо тобі діти, чоловіче, скажи,

Якщо кулак твій дівчат обража?

Якщо у погляді — лиш дика, хижа лють,

Яке життя ці діти понесуть?

Який ти приклад можеш їм подати?

Які слова ти здатен їм сказати?

Коли у домі — не любов, а страх,

А матір плаче, стиснувши кулак.

Навіщо ти питаєш: "Що ти їм даш?"

Якщо ти **скотино** б'єш дівчат?

Ти не даруєш — ти лише руйнуєш,

Ти душу дитини навіки калічиш.

Якщо на маму ти підіймаєш руку,

Яку пісню співатимеш онуку?

Тобі не треба діти, ні, не смій!

Бо ти не стіна, а зло, що ллється з щілин.

Тобі потрібна влада, біль і гнів,

Тобі не потрібен затишок і спів.

Тобі діти треба? **Мразь**, скажи!

Чи просто нові жертви для душі?

Нехай ця правда ріже, як скло,

Бо дім, де б'ють, не буде світлом.

Ти сієш страх, ти множиш лише тінь,

І від таких, як ти, не буде змін.