Ночами згадую ту сирість

Ночами згадую ту сирість,

ту тьму і вічність у твоїх очах.

А днями бачу лиш граніти

пустельних вулиць — цих кинжал.

Я знаю: у вічності лиш втіха,

лиш спокій і краса у всіх жахах.

А ти, мій добрий, тихий сокіл,

благаєш жити це життя.

Любов'ю ти своєю промиваєш рани.

Мені болить, та гною вже нема.

А голос твій — це янгольська октава,

цілує мою кожну мить буття.

Сіріє світ, коли я не з тобою,

не відчуваю ніг, коли ми вдвох.

І серце ще не лиє сліз від болю,

але душа вже починає стон.