Той чоловік

він єдиний, з кого я писала б ікони.

хоча до святості йому далеко, звісно ж.

він пив вино, палив, жалівсь на втому.

і кожну ніч писав шалені вірші.

той чоловік. він був для мене богом.

для решти ж був диявола він гірший.

коли в мені зима була та сніжно.

він жив в мені. без плати. безсловесно.

він пив мене. до дна мене. так ніжно.

і квіти покладав на мої чресла…

той чоловік лягав до мене в ліжко.

лягав до мене в душу, якщо чесно.

в його словах завжди було так тихо.

в його очах завжди виднілось пекло.

для всіх він був нескореним та диким,

для мене ж був єдиним в світі сенсом.

той чоловік. він був для мене лихом.

найкращим лихом із найбільшим серцем.

і як мені тепер без тебе жити…