Той чоловік, що іноді спить зі мною

Той чоловік, що іноді спить зі мною,

ходить в легкому светрі і темній куртці,

без рукавиць і з голою головою,

навіть взимку в міста безжальній пустці

почувається добре, як під водою.

Той чоловік ламається дуже рідко.

Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений,

мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко.

Він розпихає дріб’язок по кишенях,

часом зі мною він, й спить потім міцно й глибоко –

так само, як коли спить без мене.

Той чоловік ніби давно переїв цих дослідів,

Експедицій за межі себе і межі серця,

І за будь-які інші межі. Але найкраще він спить вже вдосвіта,

І уві сні смієтся,

Ніби говорить – все, що стається із нами – найсвітліші, безцінні досвіди,

Допоки стається, допоки все ще стається.