Тополя

Коли засне, немов дитя шалене,

Глибоке місто неспокійним сном,

Вона приходить здалеку до мене

І шелестить до мене під вікном,

Щоб повертався я на Україну

Плугами чорнокрилими орать,

І тополята в полі поливать,

І поливати землю тополину…

Бо йдуть літа буремною ходою,

Різнити важко пустоцвіт од цвіту.

І той любов’ю повниться до світу,

Хто рідну землю має під собою…

1955