Торішній листок

Над водою вогняною

тонко стелиться туман,

кружеляє над тобою

лист торішній, як гавран.

Позолотою шурхоче,

теплу хвилю наганя,

залетіти в очі хоче,

щоб розвіять фарби дня.

Я віддмухую від себе,

відганяю його пріч,

та немов сучок у небі

вищербивсь — струмує ніч:

луг залито чорнотою

і оббризкано хати,

вікна фарбою густою

налились до сліпоти.

Залітають в них роями

чи метелики, чи сни…

Випливає з річки камінь

на поверхню з глибини —

тихо зяє чорний отвір,

наче вибитий сучок,

з нього духом б’є болотним,

джерелує ночі змрок…

І у тебе отвір в грудях —

з нього вихлина тепло.

І летить наскрізно зірка —

шелестить сухим крилом.

***