Торкаючись масок вертепу

Мені знову вже час ,

Там де тонко і дзвінко, і пусто,

Де до півдня потрібно

Нову домовину стелить -

Не розчути вже тут

Солов’я поміж кліток Прокруста -

Все давно і надовго,

Горить, і димить,і щемить.

Плаче вітер вологий,

Торкаючись масок вертепу,

Виступає на вилицях сіль,

Мов зерно лободи

Прижиттєвого горя,

Неначе не змитого лепу,

На старому обличчі

Безглуздої злої війни…

Прилітай у ночі чорний ворон

З кривавого поля

Й не мовчи, бо затишшя моє -

То диявольська річ,

Щоб мені не заснути

Від неоковирної долі

Прилітай! Не мовчи!-

У мою рясно зоряну ніч…

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=c7IvX4-eovs