Травневий сніг

І потягло дощем зі снігом впереміш;

плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш

широку борозну — через усе село,

і в неї каламуті натекло…

Пробовтавсь віз, сівалка пропливла —

бруківку стерту затягла смола.

І, стріпуючи з крил травневий мокрий сніг,

крук поривався в лет, але злетіть не міг…

Він глянув з докором виразно у мій бік —

ну що, мовляв, занапастили вік,

вергаєте у небо кораблі

і утворили пекло на землі…

Сніг в наших гніздах заплідки холодить…

Що в небі сієте, та й на землі вам родить…

І я зірвавсь на крик:

— Геть, проклята напасть! —

Та замість нього в небо газета піднялась —

важка вона, набрякла, летіла кособоко,

і скрапували з неї всі заклики розмоклі,

першотравневий в небо підносився парад,

і затягав весь простір брудневий снігопад…

***