Три відміни

Буває: туга — космічна:

Quelle est cette langueur qui p?n?tre mon c?ur?

— за Верленом.

Самотність тоді — це смуток,

це тихий, осінній дощ —

мудрість ранньої зрілості,

що скидає останнє листя дитинства.

Буває: самотність — творча:

тоді

у вікна твоєї душі

вривається вітер ілюзій:

він розбиває реальність

на сотки кольорових скелець,

а ти із них укладаєш вітраж

для храму.

Та є ще самотність — смерть:

коли ласка любого тіла

не проходить крізь чорну вуаль,

що зависла

на найрідніших навіть людських душах,

коли ніщо, ніщо не стоїть між тобою

і космічною ніччю,

хоч поруч,

здавалось би — тільки рукою сягнути —

все, чого прагнеш.

1962