ТРІО

ТРІО

Смичо́к узяв скрипаль у ру́ки

І скрипку ніжно обійняв,

Не знає з ними він розлуки,

Їм все на світі дозволяв.

Смичко́м торкнувся злегка струнів

І звуки скрипки враз почув,

Немов Богині і чаклуні…

В п’янкім дурмані потонув.

Немов вустами доторкнувся,

Смичко́м провів по струнах він,

Немов зі сну десь стрепенувся,

«Не зупиняйсь…», – чув навздогін.

Немов до серця він торкнувся,

Душевні звуки полили́сь,

Мов до коханої, звернувся,

Й почув благання: «Помолись…».

І скрипка ніжно зазвучала,

Її до себе він тулив,

Смичо́к ще зроду покохала –

Скрипаль їй душу полонив.

Тепер вона ридає-плаче,

На двох розділює любов,

Ледь чутним голосом тремтячим

Готова з ними до розмов.

28.02.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

ID: 1023757